Повномасштабна війна, розв’язана росією проти України, змінила мільйони життів. Вона принесла смерть і руйнування, але також пробудила нові форми культурного спротиву. Те, що неможливо висловити сухими фактами, шукає виходу у мистецтві: у слові, музиці, русі й образі.

Харків, одне з найпостраждаліших міст України, став і місцем великої втрати, і водночас — осередком відродження культури. Тут, на сцені Харківської національної опери, народився унікальний проєкт «Війна. Обличчя. Монологи», який поєднує театр, музику, хореографію, світло й відеоарт у потужне художнє висловлювання про наше травмоване суспільство та його прагнення до зцілення.

Ця вистава є не лише фіксацією часу, який ми переживаємо, а й спробою знайти мову для розмови про травму, пам’ять і силу, що допомагає нам вистояти.

«Війна. Обличчя. Монологи» створено за п’єсами сучасних українських драматургів:

• «Примарна земля» Андрія Бондаренка,
• «Хроніки евакуйованого тіла і загубленої душі» Анни Галас,
• «Марафон російська рулетка» Катерини Пенькової.

Усі три тексти у 2023 році здобули перемоги на українських та міжнародних драматургічних конкурсах. Їх об’єднує спільна тема — досвід війни, що змінив Україну назавжди.

Спеціально для проєкту драматург Дмитро Терновий здійснив літературну адаптацію: він поєднав фрагменти трьох різних історій у цілісний твір, у центрі якого — подружжя Юри та Юлі. Юра — культуролог, який став на захист України. Його військова реальність разюче контрастує з минулим цивільним життям, він втрачає відчуття, яка з цих реальностей справжня, і шукає допомоги в лікаря. Юля — разом із дітьми рятується за кордоном, але переживає внутрішнє розщеплення: тіло виконує рутинні справи, а душа залишається в Україні. Вона підтримує інших біженців і чує історії, від яких неможливо відвернутися. Найглибше її вражає розповідь жінки з Маріуполя, яка дивом урятувала двох дочок із пекла війни. Прагнучи зцілення, Юля звертається до стародавніх обрядів — накладає прокляття на примари росіян у повний місяць. Як і чоловік, вона змушена звернутися до лікаря, який теж шукає власні способи лікувати психологічні травми.

Так на сцені постає багатоголосся: монологи стають обличчями війни, з яких складається мозаїка колективного досвіду.

Художнє рішення

Вистава є синтезом кількох мистецьких дисциплін:

• Музика. На сцені звучить Симфонічний оркестр Харківської опери під управлінням маестро Андрія Савчука. Композитори Володимир Богатирьов, Ігор Гайденко та Дмитро Малий створили оригінальні твори, що стали «нервом країни» — вони реагують на кожен біль і кожну надію.
• Театр. Драматичні актори втілюють тексти, що водночас ранять і зцілюють. У виставі грають: Олександр Вірченко (Лікар), Олексій Грідасов (Юра), Наталія Перепелиця (Жінка), Інна Островська (Юля).
• Балет. Пластика тіл виражає душі героїв — крихкі й сильні, стомлені й нескорені. У постановці беруть участь Борис Вендеревських, Оксана Цомая, Марія Тугай.
• Візуальні рішення. Світло і відеоарт створюють простір пам’яті та символів, де темрява зустрічається зі світлом. Автор відеоконтенту — Карина Мозир, художниця зі світла — Анна Сідорова, художник-постановник — Костянтин Пономарьов.

Постановча група:

• Диригент-постановник — Андрій Савчук
• Автор літературної адаптації — Дмитро Терновий
• Режисерка-постановниця — Жанна Чепела
• Хореографиня-постановниця — Антоніна Радієвська

Таким чином, вистава перетворюється на живий простір, де поєднуються голоси, звуки, рухи й образи, а глядачі стають свідками і співучасниками процесу зцілення.

Мета проєкту — зберегти й переосмислити досвід війни через мистецтво, дати суспільству інструмент для колективної рефлексії, пам’яті та внутрішнього відновлення.

Цілі та завдання

1. Художні:
   • створити унікальний аудіовізуальний перформанс, який поєднує музику, театр, балет, відеоарт;
   • дати нове життя драматургічним текстам, що вже здобули визнання;
   • розробити нові музичні твори та хореографічні рішення.
2. Соціальні:
   • дати можливість глядачам відрефлексувати власний досвід війни;
   • створити простір для колективного проживання травми й пошуку внутрішньої сили;
   • підтримати громади, особливо переселенців і тих, хто пережив втрати.
3. Освітні:
   • залучити студентів і молодих митців Харківщини;
   • надати їм можливість працювати з національним театром та оркестром;
   • створити навчальний матеріал для подальших культурних і мистецьких практик.
4. Міжнародні:
   • презентувати виставу на міжнародних фестивалях і театральних платформах;
   • показати українське мистецтво як форму культурного спротиву та діалогу зі світом.

«Війна. Обличчя. Монологи» — це більше, ніж театральна постановка. Це дзеркало нашого часу, яке відображає біль і водночас відкриває шлях до зцілення. Це голоси тих, кого намагаються змусити мовчати, і образи, які формують нову українську ідентичність.

Художнє поєднання музики, тексту, руху та світла дає змогу створити простір пам’яті, у якому війна постає не лише як трагедія, а й як виклик, що згуртовує суспільство.

Мета проєкту простими словами — створити подію, яка залишить слід у культурі й у серцях людей.

«Війна. Обличчя. Монологи» доводить: мистецтво може бути і зброєю спротиву, і ліками для душі.